Заповідне лісове урочище “Ствига”

Створене відповідно до рішення Рівненського облвиконкому №33 від 28.02.1995 р. Знаходиться на території Сновидовицької сільської ради. Землекористувач - Остківське лісництво ДП  "Остківський лісгосп" (квартал 39, виділи 29-35). Площа 3,1 га.

Поверхня території рівнинна, характерна для Клесівської денудаційної рівнини Волинського Полісся. У геологічній будові території беруть участь четвертинні водно-льодовикові та еолово- делювіальні відклади, представлені пісками, супісками та суглинками, які підстеляються кристалічними утвореннями фундаменту.

Це двоярусний грабово-дубовий ліс. Перший ярус утворює дуб звичайний, висотою 26-27 м, діаметром 49- 52 см. Другий ярус - граб звичайний, висотою 17-12 м, діаметром 12-24 см. У деревостані трапляються береза, сосна, осика. Трав'яний покрив розріджений. Відмічені такі види як анемона дібровна, зірочник ланцетовидний, ожика волосиста, просянка розлога, веснівка дволиста, копитняк європейський та інші. Тут виявлений рідкісний вид - любка дволиста, занесена до Червоної книги України.

В урочищі бере початок р.Ствига. Неподалік знаходиться місце поселення бобрів.

Read More — Заповідне лісове урочище “Ствига”

Заповідне болотне урочище “Мушнянське”

Створене рішенням Рівненського облвиконкому №343 від 22.11.1983 р. (зі змінами рішенням Рівненського облвиконкому №98 від 18.06.1991 p.).  Знаходиться на території Біловізької та Глиннівської сільських рад.  Землекористувачі - Остківське лісництво (квартал 39, виділи 29-35) та Мушнянське лісництво (квартал 50, виділи 2,3,6) ДП "Остківський лісгосп". Площа 19,5 га.

Поверхня території рівнинна, заболочена, характерна для Клесівської денудаційної рівнини Волинського Полісся. У геологічній будові території беруть участь четвертинні водно- льодовикові відклади, представлені пісками, супісками, суглинками та сучасні болотні відклади.

Це трохи підвищена ділянка, яка знижується в сторону болота, де росте березо-сосновий ліс. Діаметр сосни - 37 см, підліску немає.  В трав'яному ярусі виявлені ожика волосиста, плаун булавовидний, багно звичайне, чорниця, брусниця, регіонально рідкісний вид - ситник розчепірений. На більш знижених місцях, ближче до болота, росте журавлина болотна.

Read More — Заповідне болотне урочище “Мушнянське”

Природно-заповідний фонд Сарненського району

Коефіцієнт заповідності - 6,5%. Коефіцієнт інсуляризованоеті - 0,37. На одного мешканця району припадає 1274,3 м  природно-заповідного фонду.

Сарненський район - адміністративна одиниця на півночі Рівненської області. Історична дата утворення - 1939 рік.  Адміністративний центр - м.Сарни. Район межує на півночі з Дубровицьким, на заході - з Володимирецьким, на сході - з Рокитнівським, на півдні - з Березнівським та Костопільським районами Рівненської області.  Територія - 1972 км2.  Населення - 100 117 осіб, з них міського 37 312, сільського 62 805.

Згідно з геоморфологічним районуванням (Маринич, 1961) територія району входить до складу підобласті Волинського та Житомирського Полісся, Сарненської акумулятивної рівнини, Клесівської і Костопільської денудаційних рівнин. Клесівська денудаційна рівнина охоплює південну га південно-східну частину району. У північному напрямку вона змінюється Сарненською акумулятивною рівниною, а в західному та південно-західному напрямках - Костопільською денудаційною рівниною.

Територія району в структурно-тектонічному плані розташована в межах Українського кристалічного щита (крайня східна частина), його північно-західного схилу — центральна частина та в межах Волино-Подільської плити — крайня південно-західна частина. Відповідно, на її більшій частині поширені флювіогляціальні, елювіальні, еолово-делювіальні утворення, а на сході - на денну поверхню виходять кристалічні породи фундаменту.

Корисні копалини району пов'язані як з кристалічними породами, так і з осадовими. Кристалічні породи розробляють для використання як облицювально-декоративний та будівельний камінь, бут, щебінь; в корі вивітрювання — родовище первинних каолінів. Осадові породи розробляють для видобування піску, глини, торфу, бурштину.

Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня -5,2°С,  липня - +18,5°С.  Період з температурою понад +10°С становить 157 днів.  Середньобагаторічна сума опадів становить 590 мм, основна частина випадає у теплий період року. Висота снігового покриву - 12    см.  Територія знаходиться у вологій,  помірно теплій агрокліматичній зоні.  Всі 34 річки належать до басейну Дніпра, найбільші - Горинь та її притока Случ. Значна кількість озер збереглась у межиріччі Чакви і Льви (Сомине, Карасин, Озерце). В районі створені 11 ставків загальною площею водного дзеркала 350 га. Понад 50% території району становлять заболочені ґрунти. Поширені також дернові середньо- та слабопідзолисті (до 30%), дернові карбонатні, лучні. Близько 50% площі району — під лісами. Основні лісоутворюючі породи - сосна, береза, вільха, дуб, осика. Понад 13 тис. га припадає на болота, серед яких переважають низинні. Значне місце у природному ландшафті посідають луки.

Read More — Природно-заповідний фонд Сарненського району

Рівненський природний заповідник (масив Сомине, Карасинське лісництво)

Рівненський природний заповідник створений Указом президента№356/99 від 03.04.1999 р. Постанову КМУ № 1271 від 14.08.2003.

Масив Сомине знаходиться в Сарненському районі Рівненської області між селами Клесів, Пугач, Рудня-Карпилівська та Карасин.  Загальна площа масиву - 10 852 га, з них лісів 4 245,9 га, (31,9%), боліт - 6191,7 га (57,2%), воойм - 111,5 г (1%).  Масив Сомине  входить до складу Карасинського лісництва Рівненського пиродного заповідника.

Згідно з удосконаленою схемою фізико-географічного районування України (О.М.Маринич та інші, 2003) масив “Сомине” належить до області Волинського Полісся Поліського краю зони мішаних лісів, до Колківсько-Сарненського фізико-географічного району.

У геотектонічному відношенні територія масиву “Сомине” розташована на стику північно-західного схилу Українського щита і Волино-Подільської плити в межах Осницького мегаблоку, обмеженого Сущано-Пержанською та Горинською тектонічними зонами.  Поширені флювіогляціальні, елювіальні, еолово-делювіальні утворення.

Згідно з геоморфологічним районуванням (Маринич, 1961) територія масиву входить до складу підобласті Волинського та Житомирського Полісся, геоморфологічних районів Клесівська денудаційна рівнина та Сарненська акумулятивна рівнина. Клесівська денудаційна рівнина охоплює південну та південно-східну частину ділянки “Сомине”, а в структурно-тектонічному плані відповідає виступу щита. У північному напрямку вона змінюється Сарненською акумулятивною рівниною у вигляді уступу з відносним перевищенням біля 10 м.

Поверхня рівнини хвиляста з абсолютними позначками 150-165 м. Близьке до поверхні (10м) залягання порід фундаменту та його виходи на денну поверхню сприяли утворенню тут денудаційних останців кристалічних порід щита у вигляді підвищень з відносним перевищенням до 10-15 м та площею від декількох квадратних метрів до декількох квадратних кілометрів. Поверхня останців покрита чохлом еолово-делювіальних та елювіально-делювіальних утворень потужністю від сантиметра до декількох метрів, а також різновеликими валунами кристалічних порід.

Масив багатий торфовими покладами. Середня глибина торфових покладів становить 1,7 м, максимальна - 3 м. Торф майже скрізь підстилається піском і лише в місцях з найбільшою глибиною має сапропелеподібний прошарок. Ступінь розкладу торфу в середньому 35%. У нижній частині переважає очеретяний торф, вище знаходиться осоковий, над яким на частині площі є шар із сфагнового, пухівково-сфагнового або осоково-сфагнового торфу. На підвищених ділянках поширені дерново-підзолисті ґрунти на пісках.

Угіддя розташоване на межиріччі Случа та Льви, є частиною найбільшого болотного масиву України — “Кремінне”. До нього прилягають переважно заліснені території. На північ і північний схід розташовані інші значної площі болота, які тягнуться на десятки кілометрів і включають інші ділянки Рівненського природного заповідника -- “Сиру Погоню” і “Переброди”.

Частина боліт масиву меліорована, але в цілому він добре збережений. Найбільш порушене урочище “Сехівське-Кремінне”, де раніше велись торфорозробки. Деякі карти торфорозробок заповнені водою і є кормовою базою багатьох видів мігруючих і гніздових птахів.

Серед масиву знаходиться озеро Сомине, яке має загальну площу 99 га (водне дзеркало - 61 га, прибережна смуга - 38 га). Максимальна глибина -13м, об'єм - близько З млн. мз. По периферії озера росте смуга очерету завширшки 3-8 метрів.

За геоботанічним районуванням України (1977) район належить до Європейської широколистянолісової області, Східноєвропейської провінції, Західнополіського (Ковельсько- Сарненського) округу і займає його крайню північно-східну частину.

На території переважають мезотрофні осоково-сфагнові болота з домінуванням осоки пухнатоплодої і сфагнових мохів (Sphagnum centrale, S. fallax, S. cuspidatum, S. subsecundum, S. magellanicum, S. palustre).  Тут часто трапляються вовче тіло болотне, бобівник трилистий, ринхоспора біла, смовдь болотна, очерет звичайний, росичка круглолиста, вербозілля звичайне, верби попеляста і лапландська. Є угруповання близького видового складу з домінуванням осок здутої і високої, очерету звичайного, пухівки стрункої. Чимало тут рідколісних (з березою пухнастою) боліт такого ж видового складу. Є значні ділянки олігомезотрофних боліт з домінуванням пухівки піхвової та евтрофних осокових боліт. На підвищених ділянках трапляються соснові ліси різного ступеня зволоження - сухі лишайникові соснові ліси, зеленомохові соснові ліси, вологі молінієві. Є заболочені вільхові (Sphagna squarrosi-Alnetum) та соснові (Vaccinio uliginosi-Pinetum) ліси, вологі сосново-березово-вільхові ліси. По периферії озера наявна смуга завширшки 2-6 м з домінуванням очерету. Трапляються невеликі ділянки сухих піщаних лук з домінуванням булавоносця сіруватого.

В угідді виявлено багато рідкісних видів флори, в т. ч. льодовикових реліктів. Тут зростають 12 видів рослин з Червоної книги України (пальчатокорінники м'ясочервоний і Фукса, росичка проміжна, хамарбія болотна, щитолисник звичайний, ситник бульбистий, лікоподієла заплавна, плаун річний, шейхцерія болотна, шолудивник королівський, верба чорнична, любка дволиста), один вид з Європейського червоного списку (смілка литовська), один вид з Бернської конвенції (сон широколистий), 22 регіонально рідкісні види.

Із    видів тварин, занесених до Червоної книги України, трапляються видра річкова, борсук звичайний, норка європейська, горностай, рись звичайна, сорокопуд сірий, сова бородата, сичик-горобець, пугач, кульон великий, журавель сірий, глушець, підорлик малий, змієїд, лелека чорний, ропуха очеретяна, махаон, мінливець великий, стрічкарка блакитна, сколія степова та інші. З рідкісних тварин трапляються лось європейський, деркач, шуліка чорний, лунь лучний, сова болотяна, плиска жовтоголова, мухоловка білошия, рахкавка звичайна, прочанок Едип та інші. Тут також водяться їжак білочеревий, кріт європейський, мідиці мала і середня, бобер, лисиця, куниця лісова, бугай, чапля сіра, гуска сіра, крижень, чирянки мала і велика, попелюх, погоничі звичайний і малий, курочка водяна, лиска, чайка, коловодник лісовий, набережник, крячки чорний, білокрилий, річковий і малий, веретільниця ламка, гадюка звичайна, часничниця звичайна, квакша звичайна та інші представники фауни.

Read More — Рівненський природний заповідник (масив Сомине, Карасинське лісництво)