Рокитнівський район

Рокитнівський район утворений у 1940 р. Розміщений у східній частині Рівненської області, він межує на заході з Дубровицьким, Сарненським, на півдні з Березнівським районами Рівненської області, на сході - з Олевським районом Житомирської області та на півночі з Пінським районом Брестської області Республіки Білорусь. Площа району - 2,35 тис. км2. Чисельність населення - 52 806 осіб, з них міського - 9 390, сільського - 43 516.

Район розташований у межах Поліської низовини. Згідно з геоморфологічним районуванням знаходиться у двох районах - Сарненській акумулятивній рівнині та Клесівській денудаційній рівнині. Поверхня плоско-хвиляста з денудаційними формами рельєфу. Висота до 140-170 м. Територія району у структурно-тектонічному плані розташована у межах Українського кристалічного щита (східна частина) та його північно- західного схилу (західна частина). Кристалічні протерозойські породи, представлені житомирськими, осницькими та клесівськими комплексами (граніти, гранодіорити, діорити, габр-діабази, габро), виходять на дочетвертинну поверхню. Схилова частина кристалічного фундаменту перекрита мезо-кайнозойськими осадовими утвореннями.

Середня температура січня -5,6°С, липня - +17°С. Період з температурою понад +10°С становить 157 днів. Опадів 544 -640 мм нарік, основна частина їх випадає влітку. Висота снігового покриву 14 см. Район розташований у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні.

Гідрографічна сітка району представлена річками басейну Дніпра - Ствигою, Перерослю, Львою. Долини річок слабовиражені, з широкими заплавами. В районі створено 12 водойм, у тому числі Осницьке водосховище на річці Льві, площа водного дзеркала якого 388 га. Ґрунти дернові (32% площі району), дерново-підзолисті (23%), лучно- болотні, болотні, торфово-болотні та торфовища (30%). Лучно-болотні місцевості складають основу сучасного ландшафту району. Понад 33 тисячі га території займають болота, найпоширеніші в північній частині (масиви Морочне, Кремінне га інші). Це найзаболоченіша частина Українського Полісся.

Лісами занято 154,3 тисячі га. Основна порода - сосна (понад 80% лісовкритої площі), менш поширені береза (11 %), вільха, дуб.

Коефіцієнт заповідності - 13,9%. Коефіцієнт інсуляризованості - 0,26. На одного мешканця району припадає 6192,3 м  природно- заповідного фонду.

Read More — Рокитнівський район

Рівненський природний заповідник (масиви “Сира Погоня”, “Переброди”)

Рівненський природний заповідник створений Указом Президента України №356/99 від -03.04,1999 р. (постанова Кабінету Міністрів України №Ї271 від 14.08.2003 p.). До його складу входять два болотних масиви.

Масив "Сира Погоня" знаходиться на південь від с.Грабунь та на північ від с.Більськ Рокитнівського району Рівненської області.

Загальна площа масиву - 9 926 га, з них лісів - 5 059 (51 %), боліт - 4 650,9 (46,9%), водойм - 12,2 (0,1%). Масив розташований на території двох лісництв Рівненського природного заповід-ника - Більського та Грабуньського. В Рокитнівському районі знаходиться частина масиву Переброди (Старосільське лісництво), площею 5 892 га (опис цього масиву наведено в Дубровицькому районі).

Згідно з удосконаленою схемою фізико-географічного районування України (Маринич О.М. та інші, 2003) масив “Сира Погоня” належить до Колківсько-Сарненського фізико- географічного району області Волинського Полісся Поліського краю зони мішаних лісів. Болотний масив “Сира Погоня” є відокремленим урочищем найбільшого в Україні болотного масиву “Кремінне”, розташованого в улоговині на межиріччі Льви та Ствиги у прадолині, яка має назву “Стир- Словечно”.

У геотектонічному відношенні територія масиву “Сира Погоня” розташована на стику північно- західного схилу Українського щита і Волино-Подільської плити у межах Осницького мегаблоку, обмеженого Сущано-Пержанською та Горинською тектонічними зонами.

Згідно з геоморфологічним районуванням (Маринич, 1961) територія входить до складу підобласті Волинського та Житомирського Полісся. Сарненська акумулятивна рівнина є надзаплавною терасою р.Горинь і р.Случ. Рельєф Сарненської акумулятивної рівнини сформований в результаті ерозійних, еолових та біогенних процесів. Основні форми рельєфу - це долини невеликих водотоків, останці флювіогляціалу, дюни, болотні масиви.

Глибина торфового покладу становить 4 м. Торф має високу кислотність та низьку зольність (3-7%), підстеляється піском. Поверхню незаболочених ділянок складають переважно плейстоценові алювіальні піщані відклади, на яких сформувалися дерново- підзолисті ґрунти.

За геоботанічним районуванням України (1977) територія масиву належить до Європейської широколистяно-лісової області, Східноєвропейської провінції, Західнополіського (Ковельсько-Сарненського) округу і знаходиться біля його східної межі.

На території масиву переважають оліготрофні болотні угруповання, які разом з рідкісними грядово-мочажинними ценозами створюють унікальний для України та Центральної Європи горбисто-мочажинний комплекс. По периферійній частині боліт трапляються мезотрофні ценози. Найбільші площі займають пухівково-сфагнові ценози. Під ярусом сосни з пухівкою співдомінують багно болотне, журавлина болотна, буяхи. Горби, які займають ці угруповання, овально-видовженої форми, подекуди нагадують гряди. Обводнені видовжені мочажини суцільно вкриває сфагном,  їх трав'яний покрив розріджений (20-30%), тут домінують шейхцерія болотна та деякі осоки (багнова та здута). Значну площу займають соснові ліси, є ділянки лісів вільхи чорної.

На масиві виявлено 15 видів рослин з Червоної книги України: верба чорнична, гніздівка звичайна, журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун річний, росички англійська та проміжна, ситник бульбистий, хамедафна чашкова, шейхцерія болотна, цибуля ведмежа, коручки широколиста та темночервона, лілія лісова, лікоподієлла заплавна. Із видів, які охороняються в Рівненській області, варто відмітити вербу лапландську, росичку круглолисту, астрагал піщаний, гвоздику несправжньорозчепірену, осоки багнову, дводомну, тонкокореневищну, пухирники малий та середній, їжачу голівку маленьку та інші. Горбисто- мочажинний болотний комплекс з пригніченою сосною, фускум-сфагнові угруповання зпригніченою сосною і шейхцерієво-сфагнові ценози занесені до Зеленої книги України.

Із видів тварин, занесених до Червоної книги України, трапляються горностай, очеретянка прудка, сорокопуд сірий, сова бородата, пугач, журавель сірий, глушець, орлан-білохвіст, підорлик малий, змієїд, лелека чорний, ропуха очеретяна, махаон, жовтюх торфовищний, ведмедиця велика. До рідкісних тварин належить також вовчок горішковий, деркач, баранець великий, жовна зелена, дятел трипалий, сиворакша, плиска жовтоголова, тинівка лісова, мухоловка білошия та мала, черепаха болотяна, ящірка живородна, кумка звичайна, рахкавка звичайна, вусач- тесляр, синявець торфовищний, прочанок Едип, п'ядун березолистий, перконія сіра та інші. Поширені також сарна європейська, кабан звичайний, куниця лісова, вовк, слуква, крижень, тетерук, орябок, гадюка звичайна, вуж звичайний, веретільниця ламка і багато інших тварин.

Read More — Рівненський природний заповідник (масиви “Сира Погоня”, “Переброди”)

Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Юзефінська дача’’

Створена розпорядженням Ради Міністрів УРСР №780-р від 14.10.1975 р. Знаходиться на території Глиннівської сільської ради за чотири кілометри на північ від с.Глинне біля колишнього хутора Юзефін. Землекористувач - Глиннівське лісництво ДП "Рокитнівський лісгосп" (квартал 14, виділи 1-4, 6, 9, 11, 15-32,34, 37-63 ). Площа 100 га. Ділянка взята під охорону для збереження залишків старих дубових лісів, зокрема, кремезного дуба-патріарха, обхватом понад вісім метрів, якому за переказами понад 1 300 років.

Пам'ятка розташована у межах Сарненської акумулятивної рівнини і характеризується рівнинним рельєфом з абсолютними відмітками поверхні 146-149 м, сучасна поверхня якої сформована дією дніпровського льодовика і складена флювіогляціальними відкладами.

У деревостані є окремі дуби віком 600-700 років, дуби молодшого віку, старі віковічні ялини європейські, сосни Веймутова та липи серцелисті. Рідше трапляються робінія звичайна, береза, вільха чорна.
У розрідженому ярусі підліска відмічені ліщина звичайна, бузина чорна, горобина, крушина ламка. Трав'яний покрив розріджений. Тут ростуть такі види як яглиця звичайна, копитняк європейський, підмаренник запашний, медунка темна, квасениця звичайна, зірочник ланцетовидний, гравілат міський, щитники чоловічий та шартрський, безщитник жіночий, чорниці, брусниці, ожина, герань лісова, та інші. По берегах невеличких ставочків трапляються ранник вузлуватий, малина, гадючник оголений.

Read More — Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Юзефінська дача’’

Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Урочище Нетреба’’

Створена розпорядженням Ради Міністрів УРСР №780-р від 14.10.1975 р. Знаходиться на території Борівської сільської ради. Землекористувач - Борівське лісництво ДП "Рокитнівський лісгосп" (квартал 5). Площа 52 га.

У рослинному покриві ділянки переважають старі дубові ліси з підліском із реліктового виду - рододендрона жовтого. У деревостані є окремі дерева-інтродуценти - модрина сибірська, яловець віргінський.

Основу трав'яного покриву цих лісів утворюють типові неморальні та бореальні види. Серед них квасениця звичайна, яглиця звичайна, зірочник ланцетовидний, вербозілля звичайне, веснівка дволиста, папороті - щитники чоловічий та шартрський, безщитник жіночий. Значні площі займають дубово-грабові ліси з осокою трясучковидною. Ці угруповання занесені до Зеленої книги України.

Із фауни тут трапляються заєць сірий, сарна європейська, білка звичайна, дрізд співочий, вільшанка, сойка, жовна чорна, жаба гостроморда, веретільниця ламка та інші.

Нині пам'ятка знаходиться у критичному стані у зв'язку з масовим всиханням дубів.

Read More — Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Урочище Нетреба’’

Page 1 of 812345...В кінець»